Звідкіль взялась наша Земля?

Не довелося нам узнати.

А народились ми на ній,

Щоб жити й працювати.

І ось прийшла вона до нас

З природними дарами

Та не радіти, люди їм

Із нашими панами.

Вони схопили, що змогли,

Та й стали керувати,

 І захотілося панам

 Ще й землю продавати.

І зникла з нашої Землі

Краса природна, чиста,

Порили, подовбали все

Нема живого місця.

«Мій рідний Батечко, спаси»

- Кричить Земелька Богу,

« Нехай не продають мене,

Природну недотрогу».

«Ой рідна донечка моя,

Нічим не допоможу я,

Безсильний над тобою я,

Пани ж тепер керують.

Я захищав тебе, як міг,

Вітрами і водою,

І ледь не в кожен їхній дім

Приходив я з бідою.

Нічого, рідна донечко,

Потерпимо ще трішечки,

Тоді прикриєм сонечко,

Наставим їм ріжки.

Не будуть дощики їм лить,

Річки повисихають,

Не буде зерничко родить,

Поки вони не поздихають.

Невже ж вони не зрозуміли,

Ще більше зараз знахабніли.

Та прийдеться їм у Землі

Пробачення просити.

А знаєш, донечко,

 Ми змусим їх коритись,

Обійнять тебе,  поцілувать

І низко поклонитись.

Тоді і ми віддячим їм

Квітучими садами,

Зернинками, тваринками

Солодкими плодами.

І знову ви заживите.

Щаслива Вам дорога!

Та знайте, люди, що Земля –

Природна недотрога.

І, дай Вам Боже, щоб пани

З наживою бажання

Замість наживи, прийняли

Господнє покарання.

                                                    Ганна Почерніна