Час віддаляє від нас події тих страшних днів і ночей 1941-1945 років, коли повсюдно – розруха, вибухи та смерть. І – сміливці, які щоразу піднімалися в атаку.  Подвигам того часу на фронті і в тилу – немає рівних, такої мужності, самопожертви і самозречення світ ніколи не бачив. Про це не маємо права забувати.

 
     За ініціативи комуністів Кириківської первинної партійної організації, секретаря  Болотної Любов Олексіївни, членів бюро Великописарівського РК КПУ першого секретаря Гавриленко М.В. власним коштом 8 травня влаштували ветеранам смт. Кириківка солодке свято. З тритисячного селища Кириківка на сьогодні залишилося живими 7 учасників бойових дій. Ветерани були дуже схвильовані увагою комуністів, які на честь 70-ти річчя Великої Перемоги  подарували торт, сік та червону гвоздику як символ перемоги.

    З великою вдячністю згадаємо тих, кого торкнулася війна – Зуй Ганна Євтухівна працівниця тилу, вдова ветерана війни, яка залишилася з трьома малолітніми  дітьми зносити всі тяготи тяжких воєнних днів. Доля Іван Ілліч учасник бойових дій нагороджений численними медалями , Стопченко   Петро Миколайович інвалід війни, має 12 медалів та одрен ІІ степені ВВВ за форсування Дністра. Ільметов Семен Миколайович за національністю чуваш, на фронті познайомився з майбутньою дружиною, з якою пройшли всю війну та по завершенні повернувся з нею в Кириківку.  Приказчик Борис Евдокимович потрапив на фронт з студентської лави, всю війну трудився на аеродромі. Рябенко Володимир Іванович  учасник бойових дій  ВВВ, а також японської війни нагороджений значними медалями.

Особливу увагу хотілося приділити Кондратцеву Олексію Пертовичу, який в 15 років потрапив в концтабір Заксенхаузен і там будучи малолітнім хлопчиком приймав участь в підпільному антифашистському спротиві. Цей рух опору налічував людей  різних національностей серед яких було чимало самих німців. Вижити та перенести неймовірно важкі умови перебування в концтаборі допомогли німці антифашисти. В Заксенхаузені знаходився з  24 грудня 1942 по 2 травня 1945року. Після  закінчення війни 7 років служив у Німеччині в полку під керуванням полковника Зінченка, того самого, який підняв  прапор над Рейхстагом. Коли німецький фонд «Толерантності і взаємо порозуміння» почав виплачувати компенсації, по всій Україні були створені організації «Борців антифашистського спротиву» Олексій Петрович очолював Донецьку організацію. Двічі 
був запрошений та відвідував Німеччину. В концтаборі Заксенхаузен приймав участь в покладанні  квітів разом з українськими та німецькими дітьми. 
       Особливі слова вдячності і пошанування  - ветеранам, фронтовикам, учасникам бойових дій, - вони ще й сьогодні з нами, від них ми чуємо правду про війну, на їх прикладах життєвої сили і незламності духу вчимося долати труднощі і бути відданими ідеалам миру і справедливості. 

Великописарівський РК КПУ