Головна » 2013 » Лютий » 25 » Вандали отримали по заслузі
20:31 Вандали отримали по заслузі | |
 Жителі міста Охтирка цілий тиждень чекали на сьогоднішню зустріч-реванш зі своїми кривдниками, які минулої п’ятниці, наче злодії, ввірвалися до міста і зруйнували пам’ятник Леніну. Саме 15 лютого воїни-афганці покладали квіти до іншого монументу на честь 24 –ї річниці виведення радянських військ з Афганістану. Цього разу вони не вигадали нічого кращого, аніж влаштувати свій черговий шабаш в день Радянської Армії та Війкськово-Морського Флоту, свято, яке щороку відзначають справжні чоловіки. Та молодчикам зі «Свободи» це мало про що говорить. У них, вочевидь, свої свята, своя історія. Молодики насмілилися повчати історії жителів міста, навіть тих, хто набагато старший, розумніший і досвідченіший за них. Такого зухвальства охтирчани вже не змогли пробачити і дали достойну відсіч. У відповідь на пустопорожні гасла жителі Охтирки закидали яйцями представників «Свободи». Варто визнати, постріли були влучними. Навіть депутатський мандат, яким так хизується пан Мірошниченко, не допоміг йому уникнути народної помсти. Сьогодні охтирчани показали, що їм вже не сила терпіти ганебну поведінку цих «гастролерів», їхні недолугі виправдання і блюзнірство перед телекамерами. Жителі міста не змінять своєї думки і переконань лише тому, що хтось зі «Свободи» так захотів; не дозволять безкарно нищити архітектурні споруди; насаджувати свої ідеали і встановлювати правила, за якими жити. «Свободі» не вдалося і ніколи не вдасться побороти волю громади, яка сама вирішує долю міста, в якому живе постійно, а не навідується туди на декілька годин. Свободівська банда ганебно втікала з поля бою, який сама ж і затіяла. Під свист обурених охтирчан і символічного жесту з середнього пальця вандали покинули місто, сподіваємося – назавжди. Члени «Свободи», здається, ще не зрозуміли фатальних наслідків своїх дій. Тож, запам’ятайте, панове, цю дату. Бо саме сьогодні, 23 лютого, ви власноруч знизили електоральну підтримку своєї партії, як мінімум, на Охтирщині, до нуля! Наталія Петренко | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
Форма входу
Пошук
Архів записів
- 2011 Липень
- 2011 Серпень
- 2011 Вересень
- 2011 Жовтень
- 2011 Листопад
- 2011 Грудень
- 2012 Січень
- 2012 Лютий
- 2012 Березень
- 2012 Квітень
- 2012 Травень
- 2012 Червень
- 2012 Липень
- 2012 Серпень
- 2012 Вересень
- 2012 Жовтень
- 2012 Листопад
- 2012 Грудень
- 2013 Січень
- 2013 Лютий
- 2013 Березень
- 2013 Квітень
- 2013 Травень
- 2013 Червень
- 2013 Липень
- 2013 Серпень
- 2013 Вересень
- 2013 Жовтень
- 2013 Листопад
- 2013 Грудень
- 2014 Січень
- 2014 Лютий
- 2014 Березень
- 2014 Квітень
- 2014 Травень
- 2014 Червень
- 2014 Липень
- 2014 Серпень
- 2014 Вересень
- 2014 Жовтень
- 2014 Листопад
- 2014 Грудень
- 2015 Січень
- 2015 Лютий
- 2015 Квітень
- 2015 Травень
- 2015 Червень
- 2015 Вересень
- 2015 Жовтень
- 2016 Березень
- 2016 Квітень
- 2016 Травень
- 2016 Листопад
- 2016 Грудень
- 2017 Січень
- 2017 Лютий
- 2017 Березень
- 2017 Квітень
- 2017 Травень
- 2017 Липень
- 2017 Серпень
- 2017 Вересень
- 2017 Жовтень
- 2017 Листопад
- 2017 Грудень
- 2018 Січень
- 2018 Лютий
- 2018 Березень
- 2018 Квітень
- 2018 Травень
- 2018 Листопад
Друзі сайту
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0