Почерніна Галина Миколаївна народилась в селі Козинка, хутір Земний рай, Белгородської області в сім'ї селян. Після закінчення школи працювала на цегельному заводі, потім диспетчером-касиром на автовокзалі, а до пенсії працювала продавцем в магазині.

Любов до поезії, квітів, до людей у Галини Миколаївни ще з дитинства. Коли заходиш на подвір’я де живе Галина Миколаївна ти потрапляєш у казковий світ, кругом квіти, квіти, квіти… Цвісти вони розпочинають з весни і цвітуть до пізньої осені. Комуніст – Галина Миколаївна у вільний від домашніх клопіт час, пише вірші.

Ми розпочинаємо знайомство із її віршами, в яких відображена радість життя, рідний край, чистота людської душі. А ще Галина Миколаївна бачить складні сьогоденні умови, соціальну несправедливість. З болем в душі пише про це в поезіях.

Моє село

Я народилася в селі

І хочу написати

Про красоту того села

Усім розповідати

Там на зеленому лужку,

Де коники стрибали,

Де вовчок завивав в ліску

Там пташечки співали.

Там річка чистої води,

В ярах росли грибочки

А на горі цвіли сади

Під вікнами квіточки

Жила я в рідному краю

Від річки недалечко

Зустріла долю я свою

З далекого містечка

Тепер в чужій я стороні,

В достатку, дві дитинки

І захотілося мені

До рідної хатинки.

Доїхала я до села,

Хатиноньки нема

Стежинка зовсім заросла

Ніхто вже не чекає.

Де ж ділося моє село?

Нема жодної хати,

Все бур’янами заросло

Так хочеться кричати:

Де ж той лужок, що зеленів,

Де коники стрибали

Де ж вовчок той, що в лісі вив

Де ж пташечки? Пропали!

Де ж річка чистої води?

Яри, в яких грибочки?

Куди ж поділися сади?

Під вікнами квіточки?

Скажу, хто винен в цьому знай

Це паничі потворні

Квітуючі села, усі як гай,

Знищіли під корні.

Тепер і ради не дадуть

Тому, що натворили

І досі шкуру з нас деруть,

А землю, загубили.

Почуй ти нас

Ну що нам робити, і що нам казати -

Чи гірко тужити, чи пісню спивати?

Ніхто нас не чує, і чути не хоче

Один тільки вітер на вухо шепоче

Як довго летів я, до Вас над ланами

Не бачити долі Вам з тими панами.

Гуртуйтеся люди, та бийте тривогу

Щоб діти побачили світлу дорогу.

Добра Вам бажаю, мене не продай ти

Про звістку сусідам своїм передай ти

А, я вільним вітром по світу повію

І буду підтримувати вашу я мрію.

Великописарівський РК КПУ.