Під час Великої Вітчизняної війни на фронтах і в партизанських загонах воювало 577655 уродженців та жителів Сумської області. Саме Сумщина стала колискою партизанської слави. 22 вересня 1941 р. легендарнім командиром С.А.Ковпаком був підписаний наказ №1 «Про затвердження особового складу партизанського загону», і саме з цієї дати розпочався героїчний шлях партизан від Путивля до Карпат. На території Сумської області в роки війни вів боротьбу 41 партизанський загін, на базі 21 з них були сформовані партизанські з’єднання під командуванням С.А.Ковпака, О.М.Сабурова, Я.І.Мельника, М.І.Наумова, Л.Я.Іванова, М.В.Таратуто. Враховуючи величезний внесок партизан Сумщини в загальну Перемогу, Президент України Л.Д.Кучма у 2001 році підписав Указ про святкування Дня партизанської слави саме 22 вересня.

Український народ піднімався на боротьбу в тилу окупантів. Реальною силою, що протистояла німецьким загарбникам, були радянські партизани і підпільні організації.

На Великописарівщині день Партизанської слави відмітили авто перегоном по місцям де активно діяли партизани. В селі Пожня відбувся мітинг, привітання школярів, солдатська каша. На мітингу були присутні діти партизанів, це Шмонько Анастасія Михайлівна, та Мусієнко Іван Михайлович, члени В-Писарівського бюро РК КПУ, громадська організація Всеукраїнського Союзу Радянських офіцерів.

Перший секретар В-Писарівського РК КПУ Микола Гавриленко привітав присутніх на мітингу з днем Партизанської Слави. Голові ветеранського комітету, та секретарю первинної партійної організації Шмонько Анастасії Михайлівні квіти та медаль «Партизану Великої Вітчизняної війни» за активну життєву позицію, за участь у суспільному житті села, а також привітав Анастасію Михайлівну із занесенням її ім’я на районну Дошку пошани.

Медаль «Партизану Великої Вітчизняної війни» отримав і Мусієнко Іван Михайлович.

Батько Анастасії Михайлівни, та Івана Михайловича був лісником, жив із сім’єю в лісній хатинці. В роки війни активно співпрацював з партизанами, будучі їх зв’язковим.

Знаючи всі лісні стежки і дороги навколо, передавав потрібну інформацію в партизанські загони, непомітними проводив партизан від села до села, а також на бойові завдання допомагаючи цим підпільникам та місцевим жителям у віз вільній боротьби з загарбниками.

А поруч з преданими патріотами жили і ті, хто мав трусливу «тушонку», це і зробило їх зрадниками.

Не обійшло це нещастя і Михайла Кузьмича. Здали його земляки – зрадники німцям. Як пом’ятає Анастасія  Михайлівна, будучі десятирічною дівчинкою дивилась із далека як поліцаї, спалили її будинок в лісі, а батька повісили.

До последнего вздоха он был верен своей родине. О Михаиле жителем села Станичное было написано стихотворение:

Мишкин дом.

Старый дуб, гигант зеленоватый,

Если б ты сумел мне рассказать 

Про того, кто пал без громкой славы, 

Кто героем мог бы после стать.

Ты открой мне тайну, сделай милость,

Но молчишь ты, сколько не проси,

И о том, что здесь в лесу случилось

У людей бывалых расспроси.

Я теперь, шагая по дорожке,

Вспоминаю то, что дед мне говорил:

- Это здесь, в глухой лесной сторожке,

Жил лесник – кудрявый Михаил.

В лес пришел он из родной Поповки

Из любви к осинам и дубам

И, блеснул уменьем и сноровкой,

Домик в чаще он построил сам.

Жил в лесу, ребят растил с женою,

Лес любимый от беды берёг

И поил он ключевой водою

Путников, входящих на порог.

Я сторожку ту искать не стану,

Там лишь камни мрачные лежат:

В сорок первом домик и поляну

Окружил карательный отряд.

Дом свечою вспыхнул у криницы

И смешались в отсвете огня

Детские испуганные лица,

Рты овчарок и врагов возня.

Дуб седой! О липа вековая!

Как могли вы грудью не упасть

На врага, когда бандитов стая

Михаила повела на казнь.

На рассвете был внезапно схвачен

 Партизанский преданный связной

И поныне там деревья плачут,

В непогоду вспомнив про разбой.

А поляну тихую лесную

И места, лежащие кругом,

С той поры селяне именуют

Просто и понятно – «Мишкин дом».

Ближний лес, где люди и природа

Вырастили множество осин,

Бережёт давно лесник обхода

Мусиенко – Михаилов сын.

По тропе, где ветви лип нависли,

Он шагает лесом сквозь туман

И во след ему деревья шепчут:

«По стопам отца идёт Иван».

Ветерок прошёлся по верховью

Старых лип, и лес заговорил

Стал Иван и слушает с любовью

Шум ветвей, как слушал Михаил.

В-Писарівський РК КПУ