Під час Великої Вітчизняної війни на фронтах і в партизанських загонах воювало 577655 уродженців та жителів Сумської області. Саме Сумщина стала колискою партизанської слави. 22 вересня 1941 р. легендарнім командиром С.А.Ковпаком був підписаний наказ №1 «Про затвердження особового складу партизанського загону», і саме з цієї дати розпочався героїчний шлях партизан від Путивля до Карпат. На території Сумської області в роки війни вів боротьбу 41 партизанський загін, на базі 21 з них були сформовані партизанські з’єднання під командуванням С.А.Ковпака, О.М.Сабурова, Я.І.Мельника, М.І.Наумова, Л.Я.Іванова, М.В.Таратуто. Враховуючи величезний внесок партизан Сумщини в загальну Перемогу, Президент України Л.Д.Кучма у 2001 році підписав Указ про святкування Дня партизанської слави саме 22 вересня.

Український народ піднімався на боротьбу в тилу окупантів. Реальною силою, що протистояла німецьким загарбникам, були радянські партизани і підпільні організації.

На Великописарівщині день Партизанської слави відмітили в селі Пожня мітингом, привітанням школярів. На мітингу була присутня донька партизана  Шмонько Анастасія Михайлівна, члени В-Писарівського бюро РК КПУ, громадська організація Всеукраїнського Союзу Радянських офіцерів.

Перший секретар В-Писарівського РК КПУ Микола Гавриленко привітав присутніх на мітингу з днем Партизанської Слави. Голові ветеранського комітету, та члену первинної партійної організації КПУ Шмонько Анастасії Михайлівні вручили квіти за активну життєву позицію, за участь у суспільному житті села.

Батько Анастасії Михайлівни був лісником, жив із сім’єю в лісній хатинці. В роки війни активно співпрацював з партизанами, будучі їх зв’язковим.

Знаючи всі лісні стежки і дороги навколо, передавав потрібну інформацію в партизанські загони, непомітними проводив партизан від села до села, а також на бойові завдання допомагаючи цим підпільникам та місцевим жителям у віз вільній боротьби з загарбниками.

А поруч з преданими патріотами жили і ті, хто мав трусливу «душонку», це і зробило їх зрадниками.

Не обійшло це нещастя і Михайла Кузьмича. Здали його земляки – зрадники німцям. Як пом’ятає Анастасія  Михайлівна, будучі десятирічною дівчинкою дивилась із далека як поліцаї, спалили її будинок в лісі, а батька повісили.

В-Писарівський РК КПУ