ПОСТАНОВА

Пленуму Центрального Комітету

Комуністичної партії України

Пленум Центрального Комітету Компартії України відмічає, що після позачергових виборів до Верховної Ради України, які відбулися 26 жовтня 2014 р., в Україні склалася нова, небезпечна для долі держави обстановка. Вибори, що мали на меті легітимізувати режим, встановлений у результаті державного перевороту 19-22 лютого 2014 року, відбувалися в умовах, коли на Сході країни під прикриттям так званої Антитерористичної операції триває формально не оголошена братовбивча громадянська війна, в атмосфері мілітаристського чаду, нагнітання воєнного психозу, морального і фізичного терору, під дулами автоматів, диктату людей зі зброєю, супроводжувалися численними порушеннями виборчого закону. Такі вибори не можна визнати ні чесними, ні справедливими, а, отже, і легітимними.

Вперше після проголошення незалежності України за результатами виборів у законодавчому органі, а відтак і у виконавчій гілці влади переважну більшість становитимуть представники найреакційніших сил – оскаженілих націонал-шовіністичних кіл духовних спадкоємців пособників гітлерівських фашистів часів Великої Вітчизняної війни, виразники інтересів потужних компрадорських олігархічних кланів.

Вперше вибори проводилися в умовах, коли Україна опинилася в центрі гострої боротьби провідних геополітичних гравців за зміну розстановки сил на європейському континенті і у світовому вимірі. Вони завдали тяжкого удару багатовіковим дружнім україно-російським відносинам, призвели до фактичного розриву з Російською Федерацією, відмови від цивілізаційного вибору, зробленого нашим народом понад 360 років тому, до ще більшого підпорядкування внутрішньої і зовнішньої політики України диктату США і Європейського союзу, міжнародних фінансових організацій, створили реальну загрозу єдності нашої країни і втрати її державного суверенітету.

Для партії вибори були особливо серйозним випробуванням. Верховоди правонаціоналістичного режиму відверто проголосили мету "назавжди прибрати Компартію з політичної арени України". Задля цього було розгорнуто ще незнану в нашій історії антикомуністичну істерію. З брутальним порушенням Конституції України і волі майже трьох мільйонів виборців було припинено діяльність парламентської фракції Компартії, депутатів-комуністів позбавили доступу до формування порядку денного пленарних засідань Верховної Ради, вкрай обмежили у використанні парламентської трибуни, засобів масової інформації для висловлювання і доведення до громадськості позиції комуністів з принципових питань державної політики.

Вперше наша партія фактично не мала можливості представити громадськості свою передвиборну програму "За мир, народовладдя і справедливість", кандидатам-комуністам чинились всілякі перешкоди у проведенні зустрічей з виборцями.

За прямою протизаконною вимогою найвищих посадовців держави відкрито і зараз триває ганебний судовий процес про заборону Комуністичної партії України. Через парламент брутально протягується закон про заборону комуністичної ідеології.

Компартію, її керівників і активістів без будь-яких підстав звинувачують у "підтримці сепаратистів і терористів", зазіханні на єдність держави. Проти ряду партійних працівників, у тому числі проти Першого секретаря ЦК, відкриті кримінальні провадження з обвинуваченнями у злочинах, яких вони не вчиняли. До заарештованих застосовуються тортури, з них вибивають "зізнання". Розгромлені і пограбовані приміщення Центрального Комітету, багатьох партійних комітетів на місцях. Не припиняються акти печерного вандалізму – нищяться пам’ятники радянської епохи. На вістрі боротьби з комуністами – неонацистські угруповання, підтримувані центральною владою і місцевими властями.

У реалізації проекту знищення нашої партії правонаціоналістичною владою використовуються, як відзначалося на позачерговому, 48-го з'їзді Компартії України, іудині "послуги" групи переродженців, які зрадили Комуністичну партію, у найтяжчий для неї час покинули її парламентську фракцію і перебігли у стан наших політичних противників, виконуючи там ганебну місію "політичних поліцаїв". Спроби знайти в наших рядах відщепенців, ладних за срібняки завдати партії нових зрадницьких ударів, розколоти її зсередини, тривають, що вимагає від партійних організацій, комуністів особливо високої пильності, безкомпромісного ставлення до будь-яких дій, несумісних з вимогами нашого партійного Статуту, чим би вони не викликалися, – шкурними інтересами, незадоволеними амбіціями чи іншими мотивами.

Вперше у виборах не брала участі вагома частка базового електорату Компартії, оскільки жителі Кримської автономії і значної частини Донбасу через відомі причини не голосували.

В державі склалася ситуація, що характеризується беззаконням і свавіллям з боку владних структур, безкарною діяльністю різного роду незаконних збройних формувань. Люди залякані, втрачають впевненість у тому, що держава їх захистить, забезпечить реалізацію наданих Конституцією прав і свобод.

Все це не могло не позначитись на результатах виборів. Однак і при цьому понад 600 тисяч наших співвітчизників віддали свої голоси за виборчий список Компартії. Пленум Центрального Комітету висловлює нашим виборцям глибоку вдячність за підтримку, за виявлені ними в надзвичайних умовах мужність і принциповість, громадянську , патріотичну позицію.

Водночас Пленум ЦК відмічає, що не всі партійні організації належним чином використали можливості для залучення виборців до голосування і підтримки нашої партії. Вперше у пострадянський період люди праці, ветерани, підростаючі покоління, інші соціально незахищені верстви населення виявилися позбавленими політичної підтримки в парламенті з боку Комуністичної партії – послідовного захисника їх життєвих інтересів.

Центральний Комітет Компартії України вважає, що поразку партії на виборах багато в чому було зумовлено негативними процесами, які тривалий час назрівали в партії. Про них йшлося на партійних з’їздах, Пленумах ЦК, на нарадах з секретарями партійних комітетів. Але для подолання наявних недоліків практично мало що робилося, у тому числі й Центральним Комітетом.

Багато партійних організацій працюють слабо, а деякі взагалі згорнули роботу. У переважній більшості трудових колективів, навчальних закладів, сіл, як і раніше, немає жодного члена партії. Не відбулося відчутних зрушень у посиленні впливу партії у трудових колективах, профспілкових, ветеранських, молодіжних та інших масових організаціях.

Доводиться вкотре відзначати низький рівень керівництва з боку багатьох районних, міських, обласних партійних комітетів, неприпустиме послаблення партійної дисципліни і відповідальності, відсутність належного реагування на критичні зауваження.

Суттєві недоліки допускаються в роботі з кадрами. У цій справі, що є серцевиною партійного керівництва, багато формалізму. В умовах, коли в партії відбувається зміна поколінь, надзвичайно важливого значення набувають цілеспрямована підготовка резерву для висування, допомога молодим працівникам в їх політичному і організаційному зростанні. Однак саме ця надзвичайно важлива справа залишається однією з найслабших ланок у діяльності більшості партійних комітетів всіх рівнів, їх керівників. Нічим не можна виправдати те, що в партії фактично припинено політичне навчання комуністів. Практично ніхто не несе відповідальності за рекомендацію на керівну партійну роботу, кандидатами у народні депутати від Компартії людей незрілих, недостойних, випадкових, а то й провокаторів.

Пленум вважає, що ситуація вимагає радикального перегляду організації кадрової і в цілому організаційної роботи, викорінення з неї формалізму, непотрібної паперотворчості, показухи.

В умовах фашизації державного життя, беззаконня і свавілля, морального і фізичного терору частина партійців розгубилася, втратила політичні орієнтири. Почастішали випадки виходу з партії чи втрати організаційного зв’язку з нею. На їх місце повинні прийти переконані, тверді бійці. Їм потрібно допомогти ввійти в партійні лави, оволодіти досвідом старших товаришів, вселити в них впевненість у правоті і справедливості справи партії, в нашій перемозі.

Це сьогодні – одне з найважливіших завдань партійних організацій. В своїй повсякденній діяльності вони повинні повніше враховувати стан нинішнього українського суспільства. Майже чверть віку наші співвітчизники перебувають в атмосфері постійної психологічної напруги, очікування чергового загострення кризи, нових бід. Даються взнаки настрої приреченості, безпорадності, зневіри і тотальної недовіри і водночас – довірливості до різного роду шарлатанів і пройдисвітів. Значна частина населення під тиском масованої антикомуністичної пропаганди, цілеспрямованого зомбування за допомогою засобів масової пропаганди піддається впливу так званих радикалів, які перехоплюють у Компартії гасла, хизуються гучною фразою, показною рішучістю "вести боротьбу проти олігархів і корупціонерів", а насправді виконують замовлення антинародної влади щодо роз’єднання лівих сил, зосереджуючи зусилля на нападках на Компартію.

Це вимагає від партійних організацій, усіх комуністів посилити роботу з людьми, активно працювати, як вчив В.І. Ленін, "там, де є маса". Ситуація в країні загострюється. В катастрофічному, переддефолтному стані перебуває вітчизняна економіка. Влада прагне вирішувати проблеми, що все більше загострюється, за рахунок трудящих – підвищуючи плату за електроенергію, побутовий газ, опалення житлових приміщень, тарифи на житлово-комунальні, транспортні, поштові й інші послуги. Стрімко зростають ціни на продовольство, товари повсякденного вжитку, ліки, медикаменти. Для переважної більшості населення медицина стає недоступною. Зростають невиплати заробітної плати, безробіття. Громадян України очікують нові злидні, холодна і голодна зима.

В країні визрівають передумови соціального вибуху. Та обставина, що майже половина виборців відмовилась прийти на виборчі дільниці, а в Донбасі (там, де вибори відбулися), в інших областях Південного Сходу України перше місце одержали списки кандидатів від так званого "Опозиційного блоку", засвідчила, що більшість громадян фактично висловилась проти нинішнього режиму.

До того ж, у неонацистському таборі, який захопив владу і чиї представники склали більшість у новому складі депутатського корпусу, одразу ж після виборів виявилися внутрішні незгоди і чвари, труднощі із сформуванням правлячої коаліції, розподілом посад у новому Уряді, розгортається підкилимна і відкрита боротьба, арбітром у якій виступають заокеанські хазяї українського маріонеткового режиму. Така влада довго втриматися не може. Тим паче, що вона базується на насиллі, страхові, популістській демагогії. Нових "коаліціонерів" об’єднують лише зоологічний антикомунізм, люта ненависть до радянського минулого, до соціалізму. Не виключено, що країну чекають нові позачергові парламентські, а, можливо, й президентські вибори. До цього партія повинна бути готовою.

Пленум Центрального Комітету Компартії України виходить з того, що в Україні складається обстановка, коли "верхи" явно не здатні управляти країною, а "низи", життя яких стає все нестерпнішим, втрачають терпіння. Зростає запит на потужну політичну силу, здатну очолити і спрямувати назріваючі в суспільстві протесні настрої в річище усвідомленої, організованої боротьби за повернення влади трудящим, за зміну суспільно-політичного ладу.

Такою силою має стати наша партія – Комуністична партія України.

Для цього потрібно зміцнювати її ряди, радикалізувати діяльність усіх партійних ланок, неухильно дотримуючись демократичних засад партійного життя, на чому неодноразово наголошувалось у рішеннях партійних з’їдів. Є цілком очевидним, що антинародний режим посилюватиме натиск і терор проти комуністів, умови їх діяльності можуть ще більше ускладнитись. Не виключено, що вже найближчим часом може бути вчинено судову розправу над Компартією.

До цього повинні бути готовими кожна партійна організація, кожний партійний комітет. Як би не розвивались події, слід зберегти у боєздатному стані і зміцнити партійні структури, кадри, захистити приміщення, майно, створений за останні роки в партії інформаційний ресурс, активізувати їх роботу.

Президії Центрального Комітету спільно з регіональними і місцевими комітетами передбачити і здійснити на випадок незаконної заборони КПУ заходи для забезпечення відповідно до законодавства здійснення наданого Конституцією України громадянам, у тому числі прихильникам комуністичної ідеї, права на об’єднання у політичну партію.

Нині особливого значення набувають оволодіння вмінням працювати в надзвичайних умовах, виявляючи при цьому ініціативу, нестандартні підходи, найефективніші тактичні прийоми, зміцнюючи партійну дисципліну, забезпечуючи непорушну єдність партійних рядів.

Президії ЦК, регіональним і місцевим комітетам гостро і принципово реагувати, як того вимагає партійний Статут, на випадки його порушень.

Пленум зобов’язує Президію і Секретаріат ЦК розглянути висловлені членами Центрального Комітету критичні зауваження і пропозиції щодо вдосконалення стилю і методів партійного керівництва, усунення недоліків у роботі з кадрами та на інших напрямах партійної діяльності. Про ухвалені рішення і вжиті заходи інформувати партію.

У практичній діяльності партійним організаціям, усім комуністам слід приділяти особливу увагу викриттю і відсічі спробам неонацистської влади, наших політичних і ідеологічних противників перекручувати історичну правду, чинити наклепи на нашу партію, видавати її за "антидержавну силу". Наші співвітчизники можуть бути впевненими в тому, що Компартія України і надалі послідовно обстоюватиме інтереси Вітчизни.

Необхідно робити все, щоб наші люди знали і бачили: комуністи не схилилися перед брутально силою; партія комуністів живе, партія діє; вона і надалі захищатиме інтереси знедоленого народу.

Пленум пропонує усім партійним комітетам і партійним організаціям у найкоротші строки обговорити завдання, що випливають з цього рішення, і зосередити зусилля на їх реалізації.

Пленум засуджує будь-які спроби розколоти Компартію України, переглянути її програмні засади, підпорядкувати діяльність інтересам експлуататорських класів і доручає Президії ЦК розглянути ці питання спільно з Центральною Контрольною Комісією, вжити до порушників Статуту КПУ відповідних заходів, при необхідності підготувати пропозиції для розгляду на Пленумі ЦК КПУ.

Сьогодні наша партія переживає найбільш гострий і небезпечний час у своїй історії. Ми повинні вистояти. Тим паче, що у протистоянні фашистській загрозі ми не одинокі. Нас підтримують прогресивні, ліві сили Європи та інших континентів. Потужною демонстрацією солідарності братніх партій з комуністами, трудящими нашої країни став XXXV з’їзд союзних компартій – СКП-КПРС, що відбувся 1 листопада 2014 р. в Мінську.

Компартія України завжди була і залишається вірною прапору марксизму-ленінізму і пролетарського інтернаціоналізму, великій справі Жовтня.

Разом ми переможемо!

Перший секретар

ЦК Компартії України                                              

П.М. Симоненко

м. Київ

8 листопада 2014 року