Пішла я у магазин.

Харчів прикупити.

Ходжу собі вибираю

Поїсти й запити.

Хочеться таке купити

Щоб посмакувати.

Ну, а те що я вже їла

Не буду я брати.

Видумали легке масло,

Це така гидотна,

Як прилипне до зубів

Не відкриєш рота.

Червону рибу обідрали,

Вам хребти та плавники.

Як смаку ви не пізнали

Посмокчіть хоч плавнички.

Розповіла про ковбаси

Продавчиня Зоя.

Не шукайте ви в них м'ясо

Бо вродила соя.

Ніжки «Буша» закоптили,

Та до них уже прилип.

Душа начебто і їла б,

Мозок каже – пташиний грип.

Осетрову вам ікру

З крохмалю зробили.

Бо на справжню, дорогу

Ви не заробили.

Не пий горілку з магазину.

Як ще хочеш в світі жити.

Бо настільки в ній етилу,

Можеш із смертю подружити.

На напої треба мати

Шлунок здоровий.

Не встиг донести до рота,

Язик кольоровий.

Тут зробила я зупинку.

Поміркувала нишком.

Куплю собі чорно спинку

Та й зап’ю її чайком.

З десяткою в магазині

Ні про що і дбати.

Щоб смачненьке щось купити

Треба сотню мати.

От і висновок болючий:

Шарлатанщина сама

Бо ніякого контролю

В країні цій немає.

Ганна Почерніна