Головна » 2011 » Липень » 6 » Слово про людину
16:30 Слово про людину | |
 Мачулін Іван Петрович народився 16 січня 1938 року в селі Олешня Охтирського району Сумської області. В родині був п’ятою дитиною, мати виховувала його самотужки, так як батько помер від ран невдовзі після Великої Вітчизняної війни. Закінчивши семирічку вступив до сільськогосподарського технікуму за спеціальністю «агрономія». Після закінчення технікуму був направлений на роботу в Тернопільську область, де працював агрономом в колгоспі, а звідтіль в 1957 році молодого агронома призвали до лав Радянської Армії. Там Іван Петрович став комуністом. В 1959 році він на відмінно закінчив Вечірню партійну школу при політвідділі частини. За час проходження служби в військовій частині і роботі в партійній організації частині Іван Петрович показав себе грамотним і старанним воїном – комуністом. Партійні доручення виконував сумлінно, почату справу завжди доводив до кінця. За бездоганну службу в рядах Радянської Армії мав ряд заохочень від командування. Після закінчення військової служби повернувся в рідне село, де пропрацював наступні 10 років заступником голови колгоспу та секретарем парткому. В 1971 році був направлений в селище Велика Писарівка, де очолив колгосп «Україна». За керівництва Мачуліна слава про передовій колгосп стала відома на всій Сумщині. Робота на цій посаді була високо оцінена двома орденами Трудового Червоного прапора. Наполегливий, цілеспрямований, енергійний лідер наступні роки працював спочатку другим, а потім першим секретарем районного комітету компартії. Ніколи не зраджував своїм політичним ідеалам. Його партійний стаж на сьогодні 52 роки. У 1994 році був обраний населенням району головою Великописарівської районної Ради. Згодом був призначений головою Великописарівської райдержадміністрації, яку очолював до 1998 року. Продуктивним називали люди час, коли Іван Петрович керував районом. Створювалися тваринницькі комплекси, будувалися будинки, зведено дім зв’язку, військкомат, відкрито профтехучилище, прокладалися дороги, мости…. Голова користувався неабияким авторитетом. Чуйний, уважний, знаходив підхід і до простого робітника, і до ланкової, і до високого посадовця. При цьому завжди залишався скромним і над вимогливим до самого себе. Вийшовши на пенсію, не покинув громадського життя та продовжує брати активну участь у суспільному житті району. Входить до президії ветеранської організації та є членом райкому Компартії України. До нього і сьогодні звертаються за допомогою, Іван Петрович завжди уважно вислухає проблему, мудро розсудить, як краще її вирішити. За це його особливо поважає і молоде і старше покоління. Відрада для його душі – велика дружня родина: дружина Марія Арсентіївна, син і донька, три онуки й одна правнучка. Голова сім’ї пишається, що рідні знайшли своє покликання у медицині. Дружина до пенсії працювала медсестрою в районній поліклініці, донька теж медсестра – в Сумській обласній дитячій лікарні, син – лікар-стоматолог у Тростянці. Знайомі відзначають теплі стосунки подружжя Мачуліних. Любов, взаємоповага, взаєморозуміння, підтримка – їх головні цінності. Лише на пенсії у Івана Петровича з’явилася можливість віддячити дружині за довгі роки самовіддачі, яку вона віддала заради благополуччя родини у свій час. Адже працюючи з ранку до пізнього вечора, часу для рідних мав обмаль. Тож тепер турботливий батько і дідусь особливо радо підтримує дітей і онуків, пишається їхніми успіхами. Традиційно двічі на місяць родина збирається разом. Іван Петрович цінує кожну годину, проведену в колі сім’ї, адже в цьому і бачить людське щастя. На запитання, чим особлива Велика Писарівка, її відомий мешканець Іван Петрович Мачулін відповів: «Звичайно, велика особливість самого Великописарівського району в географічному розташуванні. На сході вона межує з російською Бєлгородською областю. Здавна міцна дружба між українцями і росіянами. Я довгий час товаришую з головою Гайворонської райдержадміністрації Олександром Івановичем Головіним. Працюючи разом, обмінювалися досвідом, допомагали і словом і ділом. У нас дуже хороші люди, привітні, відкриті, трудолюбиві. Наш край – сільськогосподарський, тому тут дуже цінується любов до праці. Раніше села були заможніші, а тепер занепали. Але надію не втрачаємо». Другий секретар Великописарівського РК КПУ Статівка Т.О. | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |
Форма входу
Пошук
Архів записів
- 2011 Липень
- 2011 Серпень
- 2011 Вересень
- 2011 Жовтень
- 2011 Листопад
- 2011 Грудень
- 2012 Січень
- 2012 Лютий
- 2012 Березень
- 2012 Квітень
- 2012 Травень
- 2012 Червень
- 2012 Липень
- 2012 Серпень
- 2012 Вересень
- 2012 Жовтень
- 2012 Листопад
- 2012 Грудень
- 2013 Січень
- 2013 Лютий
- 2013 Березень
- 2013 Квітень
- 2013 Травень
- 2013 Червень
- 2013 Липень
- 2013 Серпень
- 2013 Вересень
- 2013 Жовтень
- 2013 Листопад
- 2013 Грудень
- 2014 Січень
- 2014 Лютий
- 2014 Березень
- 2014 Квітень
- 2014 Травень
- 2014 Червень
- 2014 Липень
- 2014 Серпень
- 2014 Вересень
- 2014 Жовтень
- 2014 Листопад
- 2014 Грудень
- 2015 Січень
- 2015 Лютий
- 2015 Квітень
- 2015 Травень
- 2015 Червень
- 2015 Вересень
- 2015 Жовтень
- 2016 Березень
- 2016 Квітень
- 2016 Травень
- 2016 Листопад
- 2016 Грудень
- 2017 Січень
- 2017 Лютий
- 2017 Березень
- 2017 Квітень
- 2017 Травень
- 2017 Липень
- 2017 Серпень
- 2017 Вересень
- 2017 Жовтень
- 2017 Листопад
- 2017 Грудень
- 2018 Січень
- 2018 Лютий
- 2018 Березень
- 2018 Квітень
- 2018 Травень
- 2018 Листопад
Друзі сайту
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0