Усім відомо, що різдвяні  і новорічні свята -  це найвеселіша пора року, коли одне одному дарують подарунки і бажають якомога більше щастя і добра. Але чому свята, які для когось носять розважальний, а для когось релігійний характер, часто перетворюються на свято споживацтва та марнотратства?

Визнаю, отримувати подарунки завжди приємно незалежно від пори року. А в Новий Рік і Різдво особливо. Але постає питання: як купити "все", що дорого коштує, коли на свята на це "все" приваблива знижка? Починається пошук грошей: дістаються заховані під матрацом «заначки», знімаються останні гроші із кредитних карток, позичають у родичів і т.д. Головне, щоб вся побутова техніка - потрібна-непотрібна - разом із мобільними телефонами і іншими обновками лежали під ялинкою загорнуті в яскраву обгортку. Радість переповнює. 

Проблема консьюмеризму або іншими словами звичайного споживацтва не нова, але з кожним роком все актуальніша і актуальніша, особливо, коли світом блукає економічна криза. Однак перед тим як продовжити слід зупинитися на тому, а що ж власне споживацтво таке і звідки беруться його коріння?

Консьюмеризм або споживацтво в широкому сенсі є соціальним та економічним порядком, заснованому на зростаючому бажанні купувати все більшу і більшу кількість товарів і послуг. Словник з етики за редакцією І. Кона, 1981 р. пропонує більш детальне визначення, називаючи споживацтво сукупністю регулятивних ідей, очікувань і настроїв, що орієнтують поведінку, стиль життя і стосунків, де провідною установкою діяльності виступає прагнення до престижного споживання, до отримання максимуму насолод і розваг. Простіше кажучи, схему споживацтва можна звести до відомої формули товар-гроші-товар, де головним поштовхом до придбання товару стає якась форма психологічної залежності від покупки.

Як правило, розвиток споживацтва пов'язують з розвитком капіталізму, в першу чергу, на Заході. Проте його можна вважати міжнародним феноменом. Люди, які купують і споживають товари в надлишку, спостерігалися ще за часів давніх цивілізацій – таких,  як Єгипетська і Вавилонська. Кардинальний поворот в історії споживацтва стався перед індустріальною революцією. У 19-му столітті капіталістичний рух і індустріальна революція були в першу чергу сконцентровані навколо засобів виробництва і індустріального сектора, наприклад, транспортних мереж, гірничої промисловості і тому подібних.

Більшість робітничого класу працювала по 16 годин на день 6 днів на тиждень, отримуючи при цьому мізерну зарплату. Про споживчу активність як таку говорити не доводилося.

Згодом же ситуація кардинально змінилася. Такі відомі бізнесмени як Генрі Форд усвідомили, що головною основою масового споживання стане масове виробництво. Він же одним з перших безпосередньо вдався до втілення даних ідей, стикнувшись з питанням, як же зробити це масове виробництво окупним? На допомогу прийшов один із засновників наукового менеджменту Фредерік Уінслоу Тейлор, який після вивчення функціонування конвеєрних ліній на м'ясному виробництві переніс аналогічну систему в інші індустрії. Так почалася історія виробництва, що пропонує споживачам величезну кількість товарів за рекордно низькими цінами. Вперше у великій кількості споживати стали і найбідніші верстви населення.

На початку звучить досить позитивно. Товари повинні бути доступними не тільки для найбагатших, а й для інших верств населення. За словами економіста Христина Фредеріка, єдиний шлях, як розбити замкнуте коло низького рівня життя - це витрачати вільно і навіть, якщо треба, викидати гроші. Головне робити це креативно.

На допомогу креативному марнотратству прийшли винахід телебачення, радіо і т.д. За рахунок реклами стала створюватися ціла культура споживання. Будинки почали заповнювати часом безглуздими, але при цьому "потрібними" для кожної сім'ї або окремої людини товарами. На рівному місці став розростатися величезний комплекс теорій реклами, маркетингу та піар технологій. Якщо подивитися на рекламу ще на початку 20-го століття або навіть пізніше, то вона в основному моторошно примітивна. На ній зображено якесь усміхнене обличчя з закликом "Купуйте".

Зараз же все стало куди складніше. Коли дивишся на сучасну рекламу, то в ній часто рекламують не товар, а образ створений в рекламі. Це особливо стосується індустрії моди, краси, але трапляється і в індустрії прального порошку.

У результаті протягом відносно недовгого періоду часу - років за 50-60 -спрацював один з найдавніших механізмів під назвою "що занадто, то не здраво". Вже на початку 1990-х основною причиною для вступу до коледжу серед молодих американців стало бажання "заробляти багато грошей", залишаючи позаду такі причини, як "стати експертом в певній сфері" або "допомагати іншим". Такі тенденції безсумнівно корелюють зі зростанням матеріалізму, особливо його технологічного аспекту: зростаюче переважання плеєрів, цифрової техніки, персональних комп'ютерів і мобільних телефонів. Автор книги "Кидаючи виклик культурі надлишку" Медлин Левін наголошує, що за останній час американська культура пережила трансформацію від культури спільноти, духовності та інтегрованості в бік конкуренції, матеріалізму і роз'єднаності ". Доходить до того, що покупка певної речі є якимось "підвищуючим" фактором твого соціального статусу.

Вистачає навіть подивитися на дітей. Вже мало не з першого класу їм необхідно в обов'язковому порядку те, те, і те. І реклама лише підсилює це бажання. Обурливим прикладом є новорічна реклама одного з українських мобільних операторів, де під час дитячої вистави замість іграшки хлопець "випадково" дістає новий смартфон. Замість того щоб нормально одягнути іграшку він починає розповідати який класний цей смартфон дітворі років по 8-10, після чого вони аплодують в пориві екстазу, а сам "герой" цілується зі своєю коханою. Це ж треба скільки щастя закладено в телефоні! Якби не він, діти б закидали "героя" гнилими помідорами, улюблена б тріснула по голові і врешті-решт його вигнали б з театру.

Більше того суспільство споживання накладає страшний відбиток на психологію людини. Як правило, люди стають занадто матеріальними і депресивними. Ніхто не закликає радіти меншому, коли можна отримати більше, проте прагнення зводити все до покупок незмінно призведе до того, що ці покупки перестануть приносити радість. Або ж ще гірше - ваше життя буде зациклюватися навколо депресивного усвідомлення, що ти не можеш собі цього дозволити.

І дійсно людство не може собі дозволити існувати так, як воно існує. Адже суспільство споживання - це не лише закупівля, в 90-ста відсотків непотрібних товарів. Це ще й величезне марнотратство запасів продовольства, енергії тощо. Якщо звернутися до деякої статистики, то вона показує, що споживання світових ресурсів, знаходиться в страшній диспропорції. Клас багатих, що становить 20 відсотків, споживає більше 76.6 відсотків риби, м'яса, енергії, телефонного зв'язку, паперу, автомобілів і т.д. Аналогічні показники для середнього класу, що становить 60 відсотків, і бідного - 20 відсотків - дорівнюють 21,9 відсотка і 1,5 відсотка відповідно.

З економічної точки зору бажання купувати, купувати і ще раз купувати призводить до величезних проблем. Непідкріплені кредити, постійний борг, що зростає, безкінечні рахунки - це все причини рецесії, в якій зараз опинилася світова економіка. Проте Федеральна резервна система США та її друкарський верстат мали це на увазі. Продовжуємо друкувати і роздавати кредити направо і наліво.

Отож ми опиняємося перед очевидним: споживацтво руйнує. Воно руйнує радість від простих нематеріальних речей. Воно руйнує якість пропонованої продукції, особливо в сфері культури. Воно заводить нас у борги. Не дарма цю проблему в Різдво підняв навіть Папа Римський. Консьюмеризм губить нас і робить нас залежними від речей овочами.